 |
 |
|
| А вже
ниньки не неділя, а вже нині колодія, а вже нині колодка, бо
горілка солодка |
|
Сапіга
В. К., Українські народні свята та звичаї.
Масляна (сирний тиждень, Масниця, Пущення або Сиропуст) – це
останній тиждень перед Великим постом, – колись велике язичницьке
свято проводів зими. І весь отой святковий розгул і гармидер
– пісні й танці, катання на конях, частування варениками і круглими,
мов сонце, млинцями, – мав на меті одне: наполохати, прогнати
зиму.
Масляна складається із трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна
точка або «перелом» «широкий» четвер і «прощальна неділя».
Заміжні жінки увесь цей тиждень святкують «колодку». «А вже
ниньки не неділя, а вже нині колодія, а вже нині колодка, бо
горілка солодка», – виспівували в корчмі вони, святкуючи «колодку».
А все починається із того, що, зібравшись у понеділок у корчмі,
одна із жінок кладе на стіл невелике, звичайнісіньке поліно.
Інші беруть по черзі й вповивають її шматками полотна й знову
кладуть на стіл. Це значить, що «колодка» народилася. Сідають
за стіл навколо «колодки», п'ють горілку і вітають одна одну
із народженням.
Підпивши, жінки розходяться, «колодка» залишається в шинку
до наступного дня. Так гуляють до суботи, бо ж у понеділок – «колодка» «народилась», у вівторок «хрестилась», у середу похрестини,
в четвер «колодка» «помирає», у п'ятницю «хоронять», а в
суботу «плачуть». Зрозуміло, ніхто не плакав, а пили й гуляли
як «народженні», так і «смерті». Підпивши, жінки співають:
| |
Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла... |
Крім цього, в понеділок на масляну заміжні жінки ще ходять по
домівках, де є дорослі хлопці або дівчата, й прив'язують матерям «колодку» до ноги за те, що не одружили синів чи не повіддавали
заміж дівчат упродовж року. Все це робиться із жартами, сміхом
і горілкою. Адже від «колодки» (спочатку справжньої, а пізніше
символічної – стрічки чи хустинки) потрібно було відкупитись
могоричем.
Дівчата теж в'яжуть «колодку», але тільки парубкам, і вже не
до ноги, а до лівої руки. Дівоча «колодка» оздоблюється барвистими
стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам
викуп «колодку» грішми або подарунками: намистом, стрічками,
шовковою хусткою тощо.
В четвер на цьому тижні господині збираються компаніями й спеціально
п'ють та гуляють – «щоб телята водились!» Вони ж і не прядуть
на цьому тижні – «щоб масло не гіркло!»
У п'ятницю – частунок тещі. Колись в Україні був звичай двічі
на рік частувати тещу – «щоб горло не пересихало». Хто одружився
в осінні м'ясниці, той урочисто віз тещу до себе в гості на
другий день Різдвяних свят – якщо добра, або на третій – якщо
зла. Хто ж одружився у різдвяні м'ясниці, той привозив тещу
в п'ятницю на масляну. Разом із тещею запрошувалися ще й інші
родичі. Частуючи гостей, зять примовляв: «Пийте, люди добрі,
по повній чарці, хай у моєї тещі горло не пересихає!» (натяк
на сварливість).
Під кінець тижня гуляння затихало. Подекуди в Україні, зокрема
на Черкащині, наприкінці масляної спалювали опудало зими – Кострубонька.
Великий, розкудланий вітром і від того кострубатий сніп, який
ставили взимку на роздоріжжі, урочисто спалювали як уособлення
зимових холодів, сніговіїв: щоб не вертались більше.
Головною обрядовою їжею в Україні на масляну є вареники із сиром
та сметаною, млинці на маслі або на смальці, млинці – налисники
із сиром, запечені у сметані, вареники з картоплею чи капустою
із засмажкою на маслі, локшини на молоці. У бідні й неврожайні
роки сумно жартували: «Масляна – баламутка, обіцяла сиру й масла,
та не хутко».
На цей тиждень припадає багато прикмет. Кажуть: «Яка погода
у сиропустну неділю, така й на Великдень буде», «Як сонце сходить
рано, то й весна рання буде».
Неділя, якою закінчувалась масляна, називалась ще й «прощеною
неділею». Готуючись до посту, люди поспішали очиститись морально,
прохаючи одне в одного пробачення за заподіяні кривди: «Прости
мене!» – «Бог простить!» У давнину вірили, що страшний суд відбудеться
саме в цей недільний вечір.
Богобоязливі люди в сиропусну неділю не виходили з хати, горілки
не пили, а сиділи вдома й пригадували, чи багато гріхів наробили
в цьому році...
На Слобожанщині чоловік не лягав спати разом із дружиною – «щоб
вовк поросят не з'їв».
На Черкащині на Масляну не пряли, «бо з прядива сиплеться терміття,
тому в сушні (сушених фруктах і родах) будуть погань, черв'яки
заводиться».
<<
Праздник Масленица
Источник:
Сапіга
В. К., Українські народні свята та звичаї. - К.: Т-во «Знання
України», - 1993
|
